МДМА Molly Узловая

Приколы с закладками: приключения наркомана-комика

Братцы и сестрицы мои наркоманы, здравствуйте! Сегодня хочу вам рассказать историю, которая произошла со мной, наркоманом-комиком, и которая превзошла все мои ожидания по крутизне и безумию. Итак, включайте ватман, закуривайте колбу, а тося как недостаточно готовы для этой истории!

Все началось так: однажды я решила купить закладки, чтобы немного попрыгать в мире сверхреальности. Через своих наркоманских знакомых я узнала, что можно прикупить качественный товар у одного интересного типа. Что ж, пришло время пустить в ход свой «детективный нос» и отправиться на его поиски.

Я вышла на улицу, ощущая, как ветерок лизнул мои щеки, и пошла по грязным тротуарам нашего мегаполиса. Солнце красиво светило, а я сунула руки в карманы своей замшевой куртки и прикинула, сколько деньжат нужно принести с собой. Как оказалось, это был единственный разумный шаг в этой истории.

Встретившись с парнем, который обещал закинуть меня хорошим товаром, я настороженно взглянула на него. Он был одет в старые джинсы, которые на нем выглядели как ужасно дорогой фирменный бренд. В его руках была большая сумка, напоминающая зип-лок пакет.

Ну что было делать, я протянула деньги, а он без лишних вопросов передал мне свой «детский садик». Мое сердце замерло от волнения, я дико радовалась будущим приключениям и уже представляла, как порвется моя судьба на куски от этой дозы.

Я сказала парню спасибо, и пустилась в путь. Взяв закладки, я решила не терять время и отправиться на поиски прикольных бомжей, с которыми можно будет оторваться по полной программе.

Пройдя несколько километров, я заметила группу парней, сидящих на лавочке. Их вид был забавным и немного безумным, словно они покорили весь мир своим трешовым видением жизни. Это были те самые прикольные бомжи, которых я искала.

Подойдя ближе, я показала им свою колбу и спросила, готовы ли они пустить парики. Они смотрели на меня с недоумением, но потом, увидев мои закладки, глаза начали им гореть. Они согласились на мои условия и мы все вместе отправились в расположенный неподалеку сквер.

Там, в тени огромных деревьев, мы решили пустить парики и устроить настоящую попойку. Я достала закладку, аккуратно ставила на руку и делала себе инъекцию. Вскоре я почувствовала, как энергия начинает захлестывать меня, как будто я поднимаюсь к вершинам мира. Те прикольные бомжи, казалось, погрузились в другой мир, счастливо улыбаясь друг другу и подкидываясь на ходу.

Мы вошли в состояние, где время и пространство начинают смешиваться, где каждое движение и каждое слово становятся настоящим искусством. Мы пускали парики, поражаясь красоте вдувания дыма, который раздувался вокруг нас, словно магия пришла в движение.

Так продолжалось много часов, но в один момент я поняла, что пора прийти в себя. Я сказала прикольным бомжам, что скатертью дорога, и они, обняв меня в пустой обнимашке, растворились в никуда, оставив только приятные воспоминания об этой встрече.

Вернувшись домой, я поняла, что мой психособрата дело сделано. Я скипнула все, что связано с этим удивительным путешествием и забыла о нем, как будто она никогда не происходила. Но каждый раз, когда смотрю на картину наших с прикольными бомжами приключений, я понимаю, что это был уникальный момент в моей жизни. Момент, который показал мне, насколько велик мир наркотиков и насколько он безумно прекрасен.

В заключение хочу сказать, что вам, мои дорогие наркоманы, не стоит пропускать такие шансы. Ведь мы только один раз живем, а наркотики дают нам возможность увидеть мир совершенно по-иному. Только осознайте, что все в этой жизни имеет свою цену, и что-то, что кажется прикольным, может оказаться поистине опасным.

Держитесь крепко, братцы и сестрицы, и помните, что мир наркотиков полон удивительных приключений и сюрпризов. Но не забывайте, что больше всего ценно в нашей жизни – это наша собственная голова, которую не стоит терять ради пары закладок или прикольных бомжей.

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т